Поезія спогадів від дописувачів сторінки Болотня

                                               Товарищі, Заговков, Рутка, В лугах,

Загай, Містечко, Ставчища, Вапнєрка,

Цегельня, Гостинець, Нижні дороги,

Пісторна. Підцерковний кінець.

Межикупина, Маленьки, Ковальці

Підчекас, Лози, Піднивки, Саджівка

Вишенькова вуличка, Долішня дорога

Вікнина - затонула церква,б'є джерело

вічно холодної і святої води.

Білогора, Гора Винна, потік, Загорб,

пІдколесо, нАколесо, Колгоспний сад.

Гора Підлісок - весною горицвіт,

Михалева - сон-трава.

Пішки з Кривулі. Стежина, вуличка, хата,

двір і ясен у саду, а на ньому лелеки,

суниці по пагорбах, малина в лісах,

ожина на галявах, пасли корів у черзі,

втікали на потік і ставок,

досі пахне горицвіт, сон-трава,

це чудо, що росте на наших горах,

Благодать в лугах.

Дитинство в Товарищах.

Хату спалили енкаведисти.

На кавальці літали вчитися танцювати,

хто на гармишці грав,

а ще була гоп компанія на долішній дорозі,

і на горішній , і на гостинці.

А Андрія як справляли, брами знімали, висаджували аж на автобусній.

А колядувати ходили , за коляду 5 копійок і ходили. А скільки вертепів.

А на паску на поклони до церкви, а хлопці під церквою ремінця як бавилися.

А вечір на провідну неділю після останньої гаївки

огірочки за руки і шнурком до клубу на танці

і цілу ніч танцювали під гармошку. А на проводи як ходили.

А на зелені свята коровам кленові вінки плели.

Хто памятає як МАТКУ БОЖУ справляли.

... а ще кожного літа ягоди в саді колгоспнім,

купатись на Міжнародних, на Михалеву ходити

по страхополох і на Загай по копатинь і росходнік,

щоб сплести якнайбільше ладних віночків на Божого Тіла...

На Загаю обов'язково пригощали смачним білим наливом хтось із Воркових

Піндяк у вас готували знаменитий!! Я щороку намагаюсь на свята такий приготувати, проте.. ще трохи не дотягую..

І щоліта громадити і складати в копиці сіно

на Ставчищах (прекрасний куточок нашого села).

Пасла на горі підліском корову.

Спати зранку хочеш, стелиш щось,

і лягаєш спиш, корова іде в конюшину, або в мішанку.

Зриваєшся , спросоння біжиш щоб в людські городи не залізла корова.

Кіномеханік Дальовський, склеп коло клубу,

де ми дітьми купляли цукерки,

чайна коло гостинцю,

футбол на панській рутці…

коваль ( як йому казали Чех) що наглядав за ставком…

рибалка на Міжнародному…

походи в ліс по малину і черешню,

з якої бабця варила смачну ягодєнку…

рідна Пісторна.. дзідзьове обійстя,

стара кузня, паперівка на городі...

мрія про минуле.

Освячення фруктів на Спаса –

давали біля церкви більш потребуючим,

Пасха і сакральний вогонь, страсть,

процесії у вишиванках до усіх встановлених хрестів в окрузі села.

перед паскою тішилися хто які має сандалики, спідничку

усе мені дуже рідне і дороге в Болотні

наш дім в Підцерковському кінці,

церква, до якоі ми ходили змалечку щонеділі і в свята

(тільки взимі малими нас до церкви не брали,

бо була кам'яна дуже холодна підлога),

гори, вкриті різнотрав'ям, квітами,

які колись збирали з бабою,

а зараз із своіми дітками

(вони теж дуже люблять Болотню,

хоча приіжджаємо не часто).

Цвинтар - особливе місце.. –

місце тиші і роздумів, місце,

де можна задуматись і переосмислити ...

згадати і пом'янути усіх, хто жив,

працював, створював сім'і у Болотні.

Дорога з Кривулі- мій особливий маршрут

(часто пішки) впродовж 7 років навчання

у Рогатинській гімназіі ім. Володимира Великого.

Такі піші прогулянки у різні пори року,

зокрема, осінь-зима, дуже загартували ( 7км-півтора год).

Найкращі спогади про Болотню - цвітіння анемони та бузку, сходження на гору, де тепер стоїть базова станція, затишна церква і празник Миколая літнього, подвір'я цьоці Параски, яка не була нам жодною родиною. Колишня дідова хата в центрі села зі старою грушкою за хатою.

А ще пригадую весільну браму з тризубом зі смереки.

нікого НЕМА закрита хата

Наша родина колись їздила в Болотню щороку на День матері. В найкращі роки приїжджало до 30 осіб. Обов'язкова програма - цвинтар, могила діда і баби, цьоці Марійки, а далі всі їхали в Шніцарову Пасіку

Болотня завжди була найкращим місцем

для дітей на літніх канікулах:

гори, стави, сад колгоспний,

море роботи на городах, випасання корів.

В суботу- до клубу, в неділю - до церкви.

Щосуботи по всьому підцерковському кінці

незабутній аромат найсмачнішого у світі хліба - хліба з п'єца .

Хліб, молоко, повидло, масло

(коли закінчувався хліб, а ще не субота,

то мамині дууже смачні паланиці на кухні чи на ронделі) –

то найсмачніша іжа для дітей.

А ще вараниці з маком на Спаса...

Багато-багато прекрасних спогадів.

Болотня надалі найпрекрасніший куток ,

бо звідси наш рід,

бо тут промайнули незабутні дитинство і юність,

бо тут на вічному спочинку наші батьки,

тут наші рідні і дорогі...

Прусак / Іванишин Марія Григорівна, Василь, Григорій, Мирослава 1971