Держава Україна є штучною системою створеною людьми

 Тож її суб’єктивною метою мають бути образи бажаного майбутнього (стану системи або результатів функціонування) . Відповідно до цього метою системи держави України є права і свободи людини, оскільки саме вони відповідно до ст. 3 Конституції України «…визначають зміст і спрямованість діяльності держави» .

Свободи людини – це особистісна сфера життєдіяльності людини, що не залежить від впливу суспільства

Обов’язки людини. Обов’язки – це дії або бездіяльність щодо створення умов для прав іншої людини з узгодженим нормативно примусом на випадок нереалізації такої активності.

У нормах ст. 3 Конституції України вказано, що «утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави [Україна]». Відповідно до цього для системи держави України функціями можна вважати утвердження і забезпечення прав та свобод людини.

Призначенням системи держави України можемо вважати гарантії прав та свобод людини. Згідно з теорією системотехніки у встановленні призначення системи базою є точка зору її користувача, що ґрунтується на соціокультурних цінностях.

Контекстом розгляду системи держави України будемо вважати сучасне українське суспільство та існуючий світопорядок.

У контексті нашого системного аналізу зовнішнім середовищем для системи держави України є населення, що не має повноважень на виконання функцій держави.

Вважається, що ситуація стає проблемною через взаємодію декількох класів факторів:

1) державних відносин (політичних, економічних, соціальних, етнічних, екологічних та ін.);

2) сил – обставин, за допомогою яких може змінюватися стан факторів (наука, техніка, технології, культура, релігія та ін.);

3) акторів – людей, організацій, партій, рухів тощо, які маніпулюють силами задля впливу на сили та фактори;

4) цілей акторів, на підставі яких будуються їх мотиваційні дії, що впливають за допомогою сил на фактори;

 5) політик акторів – засобів поведінки останніх у процесі досягнення цілей або варіантів й використання ними засобів досягнення мети ;

6) системи цінностей, у просторі якої формується проблема.

Проблема у проблемних ситуаціях виявляється як неспівпадіння між бажаним (існуючим, очікуваним, обов’язковим) станом речей у системі та результатами її функціонування .

У теорії системотехніки виокремлюють такі види проблем:

1) недоліки у внутрішньому стані системи (зокрема, невідповідність функцій, параметрів, структури призначенню системи);

2) недоліки взаємодії системи з середовищем (у впливі зовнішнього середовища на систему або системи на її зовнішнє середовище) ;

3) невідповідність структури, складу і процесів взаємодії окремих частин системи цілям її створення.

вчинення неправомірних дій (зокрема, злочинів) для держави України можна окреслити як проблему невідповідності функцій системи її призначенню. Вчинення неправомірних дій обумовлює й проблему недоліків у взаємодії системи держави України зі своїм середовищем. Ідеться про неналежне функціонування її елементів, яке не забезпечує превенцію неправомірних (протиправних) посягань і непорушення прав населення країни у зв’язках між суб’єктами приватної сфери та у відносинах з державою.

Щодо походження системи держави України. Обстановкою її створення стала політична та соціально-економічна криза в Радянському Союзі, послаблення впливу центральної влади та її посилення у республіках. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР проголосила незалежність України. Демократичну політичну систему було закріплено нормами Конституції України 1996 р.

Надалі непослідовні реформи призвели до глибокої кризи української державності, що виявилося, зокрема, у поширенні злочинності.

Маємо виділити декілька найбільш наочних тенденцій щодо внутрішніх та зовнішніх процесів розвитку сучасної системи держава України, під впливом яких будуть розвиватися події у майбутньому. 1. Соціально-економічні процеси, пов’язані з анексією Криму та військовою агресією на Донбасі. 2. Реформування системи державної влади, зокрема правоохоронної та судової систем. 3. Розподіл ринків злочинної активності , проникнення представників злочинного світу у владні структури через корупцію та правомірними шляхами через недоліки державного управління.

Базовим елементом у системі держави України є окремі громадяни, що реалізують її функції в межах своїх компетенцій державних функціонерів.

Зв’язки елементів системи держави України виявляються у варіантах матеріального, енергетичного та інформаційного взаємовпливу. У матеріальному аспекті – це процес свідомого взаємного фізичного впливу людей , дії, робота, які відбуваються між елементами системи (підсистемами, системами).

Зовнішні зв’язки системи держави України – це зв’язки з населенням, яке не виконує функції держави та є для неї зовнішнім середовищем.

Зв’язки в системі держави України, врегульовані як неправомірні. Це варіанти протиправного впливу (дій або бездіяльності) осіб, що реалізують функції держави України у злочинах, цивільних правопорушеннях, дисциплінарних проступках, адміністративних правопорушеннях.

Суспільні відносини можна розуміти як системи свідомої взаємодії членів суспільства.

Об’єктами (предметами) суспільних відносин є матеріальні, енергетичні або інформаційні блага (цінності), задля яких відбувається свідома соціальна активність (вплив, зв’язки).

Соціальна активність передбачає наявність у суб’єктів майна, яке забезпечує їх особисті та біологічні потреби (в тому числі за результатами товарного обміну). В умовах сучасного рівня науково-технічного прогресу величезної цінності набуває таке благо, як інформація .

Усвідомлена участь у суспільних відносинах вимагає наявності у суб’єктів іншого блага – волі , яка реалізується при обов’язковій наявності свободи.

Неправомірні суспільні відносини (правопорушення) врегульовані нормами права як шкідливі (неприпустимі) для системи держави України, оскільки вони перешкоджають реалізації її функцій, а отже, досягненню системної мети. Особливістю неправомірних суспільних відносин є наявність забороненого зв’язку між суб’єктами, який або перешкоджає правомірній функціональності уповноваженого відносно об’єкта правовідносин, або спрямований на її припинення. Ідеться про дії або бездіяльність, урегульовані законодавством України як злочини, адміністративні правопорушення, цивільні правопорушення та дисциплінарні правопорушення.

Є всі підстави вести мову й про внутрішню загальносистемну координацію між неправомірними суспільними відносинами (правопорушеннями).

За умов обмеженої кількості соціальних благ заволодіння ними під час здійснення правопорушень іноді може відбуватися в режимі конкуренції між правопорушниками (це виявляється, зокрема, при перерозподілі сфер злочинного впливу між організованими злочинними групами).

Розслідування кожного вчиненого правопорушення «відтягує» на себе ресурси системи держави України, зменшуючи її здатність протидії новим посяганням і збільшуючи імовірність вчинення нових дій такого роду.

У необережних посяганнях, вчинених із формою вини – протиправною самовпевненістю, відому інформацію про схожі криміногенні ситуації правопорушники свідомо використовують не для раціоналізації протиправних дій та досягнення мети, а навпаки, для оцінки ймовірності нейтралізації їх суспільно шкідливих наслідків сторонніми обставинами. І висновок, який із цього приводу робить правопорушник, зумовлює його мотивацію на протиправну активність.

Комплексно виявляється такі усталені форми обставин-зв’язків між неправомірними суспільними відносинами (правопорушеннями):

1) кримінальна субкультура;

2) повторюваність неправомірних суспільних відносин (злочинні кар’єри правопорушників);

3) організована протиправна діяльність у різних формах її координації;

4) інтелектуальна та фізична взаємодія співучасників групових неправомірних суспільних відносин (правопорушень);

5) технологічна послідовність деяких неправомірних суспільних відносин (наприклад, наркозлочини, на доходи від яких фінансуються терористичні угруповання і злочини терористичної спрямованості; скуповування викраденого; втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність; корупційні злочини);

6) поширення досвіду про вдало вчинені й латентні неправомірні суспільні відносини (правопорушення) ;

7) помста жертв неправомірних суспільних відносин (правопорушень).

Згідно з Конституцією України (ст. 75) єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України.

На цей час кількість державних службовців в Україні становить близько 200 тис. осіб.

Існуючі офіційні функції системи держави України можна поділити на три основні види: 1) регулятивно-нормотворчу; 2) виконавчо-забезпечувальну; 3) визначально-судову.

У зв’язку з корупційними діями нормативна та неупереджена функціональність уповноважених суб’єктів заміщується їх необов’язковою й вибірковою функціональністю, а населення позбавляється рівного, неупередженого і безкоштовного доступу до соціальних благ.

Інформацію про кількісні, змістовні, територіальні та часові характеристики існуючих суспільних відносин система отримує: 1) через систему державної статистики; 2) через систему гласних та негласних заходів виявлення неправомірних суспільних відносин; 3) за результатами наукових досліджень.

Систему держави України треба віднести до каркасних систем, оскільки її основою є вертикаль органів державної влади.

Наявність кризи як етапу розвитку системи держави України з перспективами розвитку ситуації у сценаріях четвертого або п’ятого етапів: 5. Етап, на якому відбувається або нова фаза існування системи, що забезпечує потреби метасистеми, або починається новий етап життєвого циклу нової (іншої) системи, що з’являється у результаті утилізації старої.

Систему держави України доцільно розглядами як добре організовану систему. Але при цьому має бути забезпечений належний обсяг інформації про її функціонування.

МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ держави України.

Запропоновану нами у цій роботі модель системи держави України можна вважати пізнавальною статичною моделлю, оскільки в ній моделюються властивості існуючого явища станом на певний момент.

Оскільки модель є відбитком об’єкта, який залежить від цілей моделювання, то моделей того самого об’єкта може бути велика кількість.

Для системи держави України ми окреслили дві соціальні проблеми, що існують у зв’язку з неправомірними (зокрема, злочинними) діями суб’єктів: 1) неналежне міжелементне внутрішньосистемне функціонування системи держави України; 2) неналежне функціонування елементів системи держави України відносно навколишнього середовища – населення, якому мають бути забезпечені наявність та недоторканність прав і свобод при їх реалізації у правовідносинах з державою та між собою.

Згідно з класифікацією проблем, розробленою у теорії системотехніки, перша обставина являє собою проблему невідповідності фактичних функцій окремих елементів системи її офіційному призначенню.

Під запобіганням злочинності мають розумітися заходи, спрямовані на нейтралізацію ресурсів цієї системи, керуючих обставин, виконавців, зв’язків із зовнішнім середовищем та її обернених зв’язків.

Злочинність розглядається як явище, інтегроване у систему держави як негативний фактор її функціональності. Наочно виявляється взаємовплив злочинності та правомірних суспільних відносин.

1.       Стримуючий влив на свідомість криміногенних осіб через встановлення санкцій за вчинення протиправних дій. 2. Нейтралізація внутрішньосистемних зв’язків злочинності: 2.1. Перешкоджання поширенню інформації про латентність посягань, яка спонукає до нових неправомірних зв’язків: 2.1.1. Мінімізація випадків самої латентизації; 2.1.2. Перешкоджання поширенню інформації про факти та технології латентизації посягань. 2.2. Нейтралізація кримінальної субкультури – інформаційної складової масової кримінальної практики. 3. Превентивний контроль – моніторинг інформації про охоронювані об’єкти. 4. Превентивне обмеження: 4.1. Нейтралізація зовнішніх зв’язків злочинності з елементами суспільних відносин: – з потенційними об’єктами злочинних посягань; – з потенційними жертвами злочинних посягань (зменшення віктимізації). 4.2. Нейтралізація обернених зв’язків злочинності – позбавлення можливості використання результатів злочинів для нових по сягань (наприклад, запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, із подальшим їх використанням у злочинній діяльності, та ін). 4.3. Обмеження фізичних можливостей потенційних та фактичних правопорушників щодо здійснення злочинної діяльності.

Оболенцев Валерій Федорович БАЗОВІ ЗАСАДИ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ СИСТЕМИ ДЕРЖАВИ УкраїнИ Монографія Видається в авторській редакції

 https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/17634/1/Obolentsev_2018.pdf