Алгоритм Будування Української України - частина 2

 

Алгоритм Будування Української України

Частина 2

 

Як побудувати успішну Україну? Є проста умова: козацькі вольності, релігійна ідентичність, самоврядування, право жити так, як ти хочеш, на своїй землі, індивідуалізм, вільний воїн та вільний землепашець, ефективне використання менталітету народу.

Наш індивідуалізм, наше свободолюбство, наша готовність захищати своє – наша сила.

Успішну Україну можна побудувати лише на основі потужної приватної власності, потужної приватної ініціативи та мінімального державного втручання. (Віктор Трегубов)

 

Як побудувати сильну Україну? 24 липня 2020. Аналіз: розрізнені люди, керівники України перейнялися не ідеологією держави і формуванням світогляду громадян, відсутня підтримка базисних стандартів особистості, не підтримується держава, як цінність, ставлення до людини,

ставлення до суспільства, до досягнень, до історії і сьогоднішнього порядку денного,

прищеплення любові до України і поваги до співгромадян.

Україна все ще не має власної ідеології, підтримуються тези про розкол в суспільстві, абсолютна відсутність стратегії розвитку держави, ми все ще не єдина нація.

Станеться це лише тоді, коли громадяни оберуть владу, яка захоче увійти в історію своєю державницькою позицією і своїми досягненнями, а не своїм збагаченням або скандалами. (Борислав Береза)

 

Погляд підприємця, Адрія Длігача –про гроші.   

Україна майбутнього – погляд з 2030 року.  ЧЕТВЕР, 24 БЕРЕЗНЯ 2022. Ключ до успіху — відкритий доступ, економічні свободи (так, і зниження податків). Підприємець створює робочі місця, надходження в бюджет та зарплати зростають, основа розвитку – людський капітал.

Будувати нову країну на новому суспільному договорі, створити дещо принципово нове: нову міську інфраструктуру, нову енергетику і промисловість, нову прогресивну систему освіти, нові адаптивні державні інститути.

 

В суспільстві має бути критична маса лідерів, готових брати на себе відповідальність, реалізовувати ефективну взаємодію як між різними верствами суспільства, так і з зовнішніми партнерами, тримати високу планку соціальної відповідальності. (Сергій Корсунський) 

 

Для того, щоб використати думки і напрацювання багатьох українців, потрібно постійно спілкуватися з ними і між собою багатьом мільйонам українців: в родинах, в маленьких і великих громадах, в асоціаціях роботодавців, в академічних та творчих колах, в профспілках або в громадських організаціях захисту прав, в колах молоді і золотоліток.

 

Щоб працювала ефективна система спілкування і вироблення стратегічних рішень треба забезпечити роботу певних окремих напрямків:

Збирати і поширювати стратегії	Надавати підтримку спеціалістам-розробникам та рецензентам для друку та відео	Забезпечувати проведення зустрічей та поширення матеріалів серед громадян	Залучати  особистості з напрацювання та рецензентів	Формувати механізми лобіювання для впровадження напрацювань

 

Державність України (не система керування територією для використання «схем») має забезпечити реалізацію бажань, знань та досвіду українців в Україні. Держава має забезпечити умови для свобод і «робочих місць» в Україні (напевно, не менше 20 мільйонів робочих місць в Україні для всіх працездатних українців у віці 15-75 років). Ми повинні формувати податками від роботи та господарювання спільні фонди (бюджет), з котрого платити за необхідні дії та роботи для життя українців в Україні, для гарантування особистої  безпеки, стійкості і незалежності Держави, підтримувати потребуючих, передбачливо використовувати ресурси території для забезпечення успішного життя майбутніх поколінь українців.

Практично дуже «тихо» або й зовсім не говорять про Стратегію будівництва Української України – говорять тільки про необхідність отримати гроші для відбудови зруйновано, що однозначно дуже важливо. Але дуже погано, що використовують термін «відновлення» до «влади», котра була і є «схемною» для корупції. Все ж є деякі науковці та небайдужі до державності України особистості, котрі описали своє бачення майбутньої України, але не мають, здебільшого, можливості провести широке обговорення запропонованої Стратегії Держави. Висловлювання та статті мають практично однобічну «історію» - виголошуються Авторами без масового зворотнього зв’язку від Громадян. Немає системності для розвитку громадянського суспільства. В обговоренні Стратегії і шляхів розвитку Держави мають приймати участь  масові громадські рухи, дієві націоналістичні державницькі партії, інтелігенція, активісти, підприємці, молодь, «золотолітки». Разом вони зможуть допомогти ініціаторам робити та втілити Стратегію розвитку Держави.

= = =

Кілька моїх знайомих мають розроблені власні концепції будівництва Нової Держави. Це Теодор Дяків і Богдан Колос, котрі висловили свої Стратегічні погляди для державотворення. Михайло Яворський мав кілька спроб розпочати роботу «світоглядних зібрань». Але не була передбачена проміжна ціль таких обговорень, не було заплановано розширення «доповідачів» та «слухачів» та спосіб сталості обговорень – це не дало виходу на дії.

 

Є «авторський коллектив» Маніфесту «Світ після нашої перемоги», 24 особи: Ольга Айвазовська, Андрій Андрушків, Костянтин Батозський, Микола Виговський, Євген Глібовицький, Ганна Гопко, Михайло Гончар, Володимир Горбач, Ярослав Грицак, Наталія Гуменюк, Оксана Дащаківська, Орест Друль, Павло Клімкін, Ігор Коліушко, Олексій Ковжун, Олександра Матвійчук, Масі Найєм, Богдан Панкевич, Святослав Павлюк, Валерій Пекар, Роман Романов, Тарас Стецьків, Олександр Сушко, Дмитро Шульга та десятки тих, котрі приєдналися до підписання на запрошення авторського коллективу, 52 особи.

 

Ігор Коліушко в коментарях до Меморандуму вказав на ключові принципи руху до майбутнього після вигнання рашистів. Це більше відноситься до робіт на зруйнованій території, де знищені будинки українців, комунальні будівлі, мережі. Ці тези також стосуються Державного Будівництва Української України, котре так повноцінно і не почато протягом 32 років. Треба скласти стратегічний план. Потрібно думати не про відновлення всього, що було, а про створення нового такого, яке потрібне громадянам України. Перш ніж починати реальне будівництво необхідно «відбудувати» інституційну спроможність до управління та врядування. 

 

Є «Маніфест громадянсько госуспільства 2022», котрий підписали представники 90 організацій, але не було проведено масове обговорення шляхів будівництва України – є підписи керівників організацій або окремих осіб.

 

Коаліція Реанімаційний Пакет Реформ створена в 2014 році не зуміла створити дієві масові громадські рухи.

 

Є проект «Персональний  мандат  як  мережа  національної консолідації», котру підтримує  Тертичний  О.В.    

 

Василь Куйбіда в 2016 році написав своє бачення розвитку та врахування «пропозицій» громадянського суспільства.  Тридцятилітній досвід боротьби за українську націю доводить, що результат може бути успішним лише тоді, коли приймає масовий, загальноукраїнський характер.  Євангеліє стверджує: хто стукає, тому відчиняють. Тому почнімо Рух за пряму демократію, за соціальне і національне відродження України. Нація — це повсякденний плебісцит!

 

Ініціативна група "Першого грудня" створена в 2011 році видає час від часу своє бачення на ситуацію в Україні. Але не веде широкої політичної ідеологічної дискусії в суспільстві. Склад групи станом на 23 вересня 2022 року: Олександра Гнатюк, Володимир Єрмоленко, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Ігор Козловський, Мирослав Маринович, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків.

 

Останні місяці дуже активно працює Андрій Длігач, котрий організував зустрічі з сотнями підприємців, написавши Меморандум. Основні цілі направлені на зусилля для розвитку бізнесу. Вказується і робота з громадськими організаціями. Відновлення, модернізація – це основні тези обговорень цих груп, котрі хочуть пристосуватися до діючої системи керування нашою територією. Але діюча система створена як пристосування партійних і кагебістських осіб для продовження керування Україною під гаслом «незалежності».

 

Валерій Пекар, Олесь Манюк вказують на те, що хибним є шлях «відновлення» - має бути змінена поведінка та дії багатьох українців для розірвання стану «бажання стабільності», «повернення до старих добрих часів», домінуючим має стати принцип індивідуального розвитку а не індивідуального виживання. Після 32 років так і не створені державницькі інституції – все управління територією України зав’язано на схемах.

 

Тарас Плахтій давно розробив та поширюрює методики для розвитку партій та сталих громадських організацій, що варто використати при роботі .

 

Є багато спеціалістів, котрі подають свої думки. Гриценко, Слобожан , Інститут Майбутнього, УКУ, Могилянка, Центр Разумкова, Рашкован, Асоціація ОТГ, Асоціація рад, Об’єднання роботодавців, Громадські ради Перехід IV, Дністрянський, Сергій Медвідь …

 

Є статті та доповіді, котрі поширені в невеликих «аудиторіях». Напр.,  Нове покоління українського політикуму в умовах війни та повоєнних суспільних трансформацій : матеріали круглого столу (Київ, 15 листопада 2022 р.)

Бевз Т. А. Візія Президента України щодо української ідентичності ……

Горностай П. П. Громадянське суспільство України як суб’єкт політики

Зорич О. О. Нове покоління українського політикуму: особливості формування та функціонування

Ляшенко О. О. Соціологічні маркери нового політичного покоління в Україні

Плахтій Т. О. Нове покоління українського політикуму: організаційний підхід

Слюсаревський М. М. Чотири покоління українського політикуму: ментально-військовий критерій виокремлення

Шайгородський Ю. Ж. Повоєнні реформи в Україні: виклики для нової генерації політиків

Яремчук В. Д. Громадянське суспільство як середовище формування майбутньої політичної еліти України

https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2023/03/Zbirnyk_za_materialamy_kr.stolu-2023.pdf

 

Протягом 32 років сформовано понад 300 «партій», котрі не мали Стратегії будівництва України – мали тільки «цікаву назву», в основному «проект с ліцом партії». Деякі з цих структур мають написані Програми, але ці документи не стали широко відомими для громадян і «партії» не ведуть активне пропагування втілення цих Програм. Не знаємо хто розробляв ці Програми і хто на даний час є головним ідеологом партії (є тільки явні чи тіньові «політтехнологи» на час передвиборної роботи з «електоратом», а не з Громадянами). 

 

Найдавніші партійні коріння в теперішній історії України має «Народний Рух України». Але членів Руху та його ім’я методично нищили. Система «влади» створювала і підтримує в суспільстві негативні думки, використовуючи негатив багатьох «членів», котрі з різних причин «працювали» проти партії. Кілька років тому оновився склад керівництва. Команда рухівців посилила рух до спілкування. Але масовості немає. Немає і відкритої широкої ідеологічної роботи для будівництва України.

 

«Свобода» також не зуміла втриматися від спокуси «крісел» і грошей зі схем. І тут влада («керівники-системщики») всіляко сприяла підтримуванню негативного враження від партії.

 

«Народний фронт» не зумів стати масовою партією, хоча на нього також були надії у багатьох молодих українців.

 

Всі інші є «партійними проектами с ліцом», котрі появляються перед черговими виборами, щоб підтримати ту чи іншу частину схемщиків у їхній «кріслах».

 

= = =

 

Українське громадянське суспільство активно проявляло себе в моменти, коли відчувало загрозу свободу і гідності. 1988-1991 роки, «на граніті», 2004, 2013-2014, РПР, волонтерство 2022-2023 року. Появлялися керівники, формувалися об’єднання. Але через певний час припиняли свою роботу. Переймалися наслідками негативів від дій «влади», але не дивилися в основу. Не ставили питання про відсутність українських державників у владі. Не було основного: Стратегії будівництва Української України та команди. І треба врахувати, що така «команда» практично мала б принести себе в жертву для втілення цієї Стратегії.

Державне будівництво буде сприйматися негативно мільйонами українців, з умами котрих попрацювали всі попередні режими. Це заклало спротив в уми для змін, небажання брати відповідальність на себе, в т.ч. до власного розвитку та до будівництва Держави. Багато мешканців України живуть з свідомістю: державницьке будівництво не є моєю справою, але мені «держава» повинна забезпечити «нормальне життя».

Немає і сьогодні українських державницьких інституцій – є імітація цих структур, котру використовує існуюча система схемщиків для доступу до грошей на свою користь.  

= = =

     Найбільш «гучно для змін» проявляє себе зараз  Коаліція бізнес-спільнот. Є підготовлені тексти:  «резолюції», «голосування», «звернення», «10-10-10» … Але не вказано конкретних авторів кожної фрази, хто і на основі яких досліджень і запропонував рішення. Не вказано «інституції», котрі надали досвід та знання своїх спеціалістів в конкретних питаннях. Під розробленими текстами є особисті підписи керівників «асоціацій» та «громадських» організацій без вказання кількості учасників обговорення в кожній організації і про наслідки обговорення та надання повноваження підписувати від імені організації.

Основний акцент зроблено на бажання отримати «швидкий доступ до грошей» - бо «треба відновлювати». Вказується на величезні перешкоди для підприємництва, але пропонуються тільки  «косметичні» засоби для «гримування» існуючої системи – але ж дії схемщиків залишаться такими ж – не дають можливості для розвитку Держави. Не вказується на необхідність заміни існуючої системи схемщиків. Не вдасться «збоку» внести корекції в їхні дії, щоб система змінила себе.

 

Широке обговорення Стратегії будівництва України, державники при владі з масових нових Партій і нові державницькі інституції, а не «оновлення» існуючих – ось що створить Україну.

 

Появились цікаві записи розмов про шлях до майбутньої України. Кілька тижнів тому Сергій Гайдайчук почав такі обговорення в ютубі, зокрема, з Клімкіним, Валерієм Пекарем, Клімовим. Є оцінка стану не державності і менталітету українців від Олеся Манюка – з ним запис зробив Береза.

= = =

Тарас Плахтій написав багато потрібних пропозицій.

Політики, що за віком і ментально належать до нового покоління українського політикуму, самостійно не зможуть розробити, запровадити і засвоїти нові – успішні організаційні практики у рамках своїх політичних організацій. Просто тому, що вони не розрізняють їх, а відтворюють традиційні дефектні практики за замовчуванням. Тому вони знову й знову відтворюватимуть горизонтальні габітусні практики, що суперечать практикам, які потребують ієрархічно структуровані згідно їхніх статутів українські політичні партії.

 

Динамічна мережа – це змінна організаційна структура політичних партій як мультирозумних систем соціальної моделі, у яких рішення виробляються, обговорюються і приймаються у впорядкованій мережі, а виконуються усіма її учасниками після циклічного переструктурування у множину тимчасових ієрархій, що забезпечує можливість чисельного зростання таких організацій, їхнє ускладнення, саморозвиток і утримує їхню цілісність у динамічній рівновазі.

https://tarasplakhtiy.files.wordpress.com/2022/01/t.plakhtiy_metodykadm.pdf

 

Метою діяльності ініціативної групи є створення політичної партії – організаційного політичного суб’єкта, яким є наділений чуттям, свідомістю і волею активний мультирозумний соціальний організм, що спроможний самовідтворюватися протягом тривалого часу і здатний пізнавати та змінювати світ:

адекватно сприймати інформацію із зовнішнього і внутрішнього середовищ;

здійснювати в раціональній площині її обробку та аналіз;

усвідомлювати власні інтереси;

циклічно здійснювати нормативне планування для їхньої реалізації, яке полягає у відкритому виборі засобів, завдань, цілей та ідеалів;

цілеспрямовано діяти у відповідності до вироблених та прийнятих планів.

https://tarasplakhtiy.files.wordpress.com/2021/09/t.plakhtiy_diialnist_initsiatyvnoi_grupy.pdf

 

Моя коротка схема Держави – треба доповнити схему  «стрілками» і «написами»

в ході наступних обговорень

далі буде …