Громадські організації – чи є різниця у порівняні українських та польських?

На початку 1988 року в Україні діяли нечисленні (як їх тоді називали – "неформальні") організації, що постали на ґрунті українського національного відродження: Український культурологічний клуб (Київ), Товариство Лева (Львів), клуб "Рідне слово" (Полтава), Українська асоціація незалежної творчої інтеліґенції (Львів-Київ), поширювались самвидавчі часописи "Український вісник" (В.Чорновіл, Мих. Горинь), "Кафедра" (М.Осадчий), "Євшан-зілля" (Ірина та Ігор Калинці, С.Шабатура)

Ідею створення Товариства підтримали Львівське відділення Радянського фонду культури та члени його правління: Ростислав Братунь, Еммануїл Мисько, Орест Шейка, Наталя Чавага. Роман Іваничук без довгих церемоній погодився на пропозицію очолити організацію, яку ще треба було створити.

 

Наприкінці травня було готово: установчі документи, майбутні вожді, оголошення, приміщення, Іванка Крип'якевич позичила ориґінальний портрет Шевченка для оформлення сцени. Почали приєднуватись люди: Василь Репетило, Марія Базелюк, Богдан Вовк, Марія Бабій, Ярослав Рибак, Олександра Бик та інші, в останній вечір приєдналася група науковців Інституту суспільних наук: Ольга Кровицька, Євген Жеребецький, Ганна Войтів, Всеволод Іськів, Петро Мавко.

 

13 червня 1988 року, перед пам'ятником Іванові Франку у Львові вперше за багато десятиліть відбулося масове, але не санкціоноване владою громадсько-політичне віче. На ньому створено Товариство рідної мови ім. Тараса Шевченка.

16 червня, біля пам'ятника Іванові Франку відбувся другий, численніший, мітинґ, на якому львівській громаді мали представити делеґатів XIX конференції КПРС. Тоді під університетом зібралося кілька тисяч львів'ян, і делеґати змушені були вийти до народу. Цей мітинґ вели Іван Макар та Ірина Калинець, на ньому виступили також Ігор Деркач, В`ячеслав Чорновіл, Ярослав Путько, Богдан Горинь, Павло Шеремета, Михайло Горинь, В.Мізерний, Наталя Дітчук, Юрій Волощак та інші, виступали й деякі делеґати на партконференцію: В.Волков, І.Юхновський, Н.Трохановська, І.Півень .

20 червня 1988 року в Будинку культури будівельників у Львові відбулась Установча конференція Товариства рідної мови ім. Т.Шевченка. Хоча саме Товариство було вже утворено тижнем раніше на першому львівському мітинґу.

До президії зборів, окрім обраних на мітинґу членів ради, увійшли також Е.Мисько, М.Колесса, Р.Лубківський, вів це зібрання Ростислав Братунь. У багатогодинних дебатах взяли участь Р.Іваничук, Мих. Горинь, В.Чорновіл, В.Репетило, М.Косів, Б.Завадка, І.Литвин, О.Шейка, І.Мельник, І.Швець, І.Макар, П.Зозуляк, З.Дашак, Ір. Калинець. 

Установча конференція обрала письменника Романа Іваничука головою Товариства рідної мови ім. Т.Шевченка. Заступниками його стали науковий працівник історичного музею у Львові Михайло Косів та інженер-конструктор ВО "Кінескоп" Ігор Мельник (автор цих рядків), відповідальним секретарем — науковий працівник Фізико-механічного інституту Юрій Зима. Крім того, до першого складу Ради Товариства увійшли зокрема (не згадуватиму людей, які пізніше ніколи не брали участі в її роботі): народна артистка України Марія Байко, працівниця КГХ ПрикВО Олександра Бик, письменник Ростислав Братунь, журналіст газети "Трибуна робітника" Богдан Вовк, науковий працівник Інституту суспільних наук Ганна Войтів, працівник Західноукраїнської геологічної експедиції Микола Голярчук, науковий працівник картинної галереї Богдан Горинь, старший науковий працівник Інституту суспільних наук Олександра Захарків, професор Роксоляна Зорівчак, аспірант Політехнічного інституту Ігор Кархут, керівник хору "Дударик" Микола Кацал, композитор Микола Колесса, заступник голови Львівського відділення Товариства охорони пам'яток історії та культури Ігор Кудин, ветеран КПЗУ Іван Литвин, інженер СКТБ Інституту прикладних проблем механіки і математики Іван Макар, письменник Микола Петренко, кореспондент газети "Культура і життя" Павло Романюк, професор медінституту Павло Скочій, інженер Інституту геології Василь Репетило, інженер ГСКТБ "Львівхімсільгоспмаш" Роман Тертула, поетеса Марія Чумарна, працівник музею етнографії Марія Шунь, парох м. Самбора о. Іван Швець. Наступного місяця були докооптовані професор Теофіл Комаринець та письменник Роман Лубківський. Головою ревізійної комісії став науковий працівник Інституту суспільних наук Всеволод Іськів.

https://zbruc.eu/node/8766

16 лютого 1989 року — у газеті «Літературна Україна» надруковано проект Програми «Народного Руху України за перебудову».

Народний Рух України за перебудову — громадсько-політичний рух, який об'єднав численні демократичні угруповання, на основі запропонованих Спілкою письменників України Програми і Статуту (надруковано в «Літературній Україні» 16 лютого 1989 року). У березні — вересні 1989 року в більшості областей пройшли установчі конференції.

10 липня 2021 року в Тернополі під час звітно-виборчого VI етапу XXVII позачергових Всеукраїнських Зборів (З'їзду) партії головою партії обраний Андрій Володимирович Корнат (отримав 78 % голосів). Заступниками голови стали: Юрій Литвиненко (Київська ОО), Ігор Шумега (Івано-Франківська КО), Михайло Савчук (Тернопільська КО), Сергій Дзядик (Львівська КО), Дмитро Климук (Волинська КО), Андрій Брегін (Рівненська КО). Також було обрано членів Центрального Проводу, Політичної ради та Центральну контрольно-ревізійну комісію. На І засіданні нового складу Центрального проводу керівником Центрального апарату партії обраний Ігор Мартинюк. 

 Станом на 01 січня 2021 року в Україні зареєстровано 365 політичних партій, що є одним із найвищих показників у Європі!?

Щодо кількості суб'єктів, які перебувають на обліку за кодами 815 "Громадська організація", 820 "Громадська спілка", 845 "Благодійна організація". Надану статистичну інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Держстату (www.ukrstat.gov.ua) у розділі "Статистична інформація"/"Показники Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ)"/ "Кількість юридичних осіб за організаційно-правовими формами господарювання". dоstup.pravda.com.ua

Відповідно до даних Державної служби статистики, на 1 січня 2021 року в Україні було зареєстровано 160 тисяч організацій громадянського суспільства (ОГС). З них 92 470 – це громадські організації, 1 875 – громадські спілки, 26 651 релігійна організація, 28 713 профспілок, 317 творчих спілок, 19 812 благодійних організацій та 1 649 органів самоорганізації населення.

Минулого року в Україні з'явилося 12 нових партій: «Наше місто», «Гарант», «Дія», «Досвід», «Мова», «Народна ініціатива», «Рідна партія України», партія «Рішучих дій», «Сила єдності», «Соборність», «Центр», «Українці».

44% діючих партій хоча б раз за історію існування змінили свою назву.

Порошенку довелось брати зовсім іншу партію - "Національний Альянс Свободи та Українського Патріотизму НАСТУП", яку під виборчу кампанію 2014 року просто перейменували на "Всеукраїнське об'єднання Солідарність". Пізніше відбулось ще перейменування напартію "Блок Петра Порошенка" та Партію "Блок Петра Порошенка "Солідарність", а на виборах до Верховної Ради 2019 р. вже вона балотувалась під назвою Політична партія "Європейська Солідарність".

Через перейменування і ребрендинг пройшли також і партії "Слуга народу" та "Голос". Перша до 2017 року називалась "Партією рішучих змін", друга — до 2019 року була відома як "Платформа ініціатив".

https://www.istpravda.com.ua/articles/2020/02/3/156968/

22.10.2022

В Україні за ініціативи Служби безпеки остаточно заборонили діяльність 12 проросійських партій.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду України відхилив апеляційну скаргу «Соціалістичної партії України» і, таким чином, остаточно заборонив її діяльність у нашій країні».

Відтепер в Україні повністю заборонена діяльність 12 проросійських політсил. Список заборонених раніше проросійських політичних партій, серед яких: «Опозиційний блок», «Соціалісти», партія «Справедливості та розвитку», «Наші», «Держава», «Блок Володимира Сальдо», «Ліва опозиція», «Партія Шарія», «Союз лівих сил», «Опозиційна платформа – За життя» та «Прогресивна соціалістична партія України». https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3598718-v-ukraini-ostatocno-zaboronili-dialnist-12-prorosijskih-partij.html

Серед 352 партій, які зареєстровані в Україні станом на початок 2019 року, можна виокремити п’ятірку лідерів, це – ВО “Батьківщина” (350,37 бала), “БПП “Солідарність” (349,73 бала), “Опозиційний блок” (346,59 бала), “Радикальна партія Олега Ляшка” (340,02 бала) та “Українське об’єднання патріотів – УКРОП” (333,12 бала). https://icps.com.ua/assets/uploads/images/files/reyting_efektivnost_pol_tichnih_part_y.pdf

Громадські організації великих міст Польщі - 47% зосереджено на

діяльності навколо спорту, туризму, відпочинку та хобі. Кожна десята місцева організація в основному займається освітою та вихованням (9%), і трохи рідше культурою, мистецтвом та місцевим розвитком (по 7%).

Середня місцева організація з великого міста має бюджет 17 тис. злотих на рік.

58% місцевих організацій у великих містах використовують працю оплачуваного персоналу.

26% організацій практикують модель лідерства. Лідер приймає більшість рішень, виконує повсякденну діяльність і бере на себе відповідальність за організацію. 24% організацій керуються  колективно. Колективні організації спираються на сильну команду, за більшість дій і рішень відповідає не лише керівник, а вся команда.

Кожна четверта неурядова організація в Польщі розташована в сільській місцевості. Це означає, що на селі є 25 тисяч робочих товариств і фондів. В основному це об’єднання мешканців з широким спектром діяльності та активними у багатьох сферах – вони організовують партії, піклуються про пам’ятки, надають допомогу тим, хто її потребує. Крім того, у сільських соціальних громадах є багато не оформлених фондів чи об’єднань. Перш за все, це добровільні пожежні дружини, спортивні клуби та товариства сільських домогосподарок. Як не існує єдиної моделі польського WSI, так само немає єдиної моделі залучення сільської громади. Однак через функціонування в конкретному контексті, який включає напр. дії в невеликому масштабі, для невеликої громади з тісними і безпосередніми стосунками, сільські громадські організації мають свою специфіку. Об’єднання, не фонди: до 90% організацій, в сільських поселеннях мають явне членство, включаючи 35% спортивних клубів.

Активність членів: якщо в міських об’єднаннях середня кількість становить до 35 осіб, то в сільській місцевості – до 25 осіб. Хоча сільські об’єднання номінально менш персональні, «якість» членів вища – 40% з них активно задіяні, тоді як у муніципальному секторі активні члени становлять 29% усіх осіб у списку.

Робота без зарплати: 43% сільських об’єднань, частіше ніж міські, працюють на неоплатній основі, тобто ніхто з членів організації не отримує зарплати чи винагороди. В містах таких тільки 34%.

Спорт і місцевий розвиток: Спорт є основною сферою діяльності для 42% сільських організацій, а місцевий розвиток становить 10% (в містах 31% і 4% відповідно).

Середні річні доходи сільських організацій до 25 000 злотих, в місті до 36 тис. злотих. Специфіка сільських організацій також на рівні структури їхнього портфеля – місцева влада, громада та бізнес, тобто місцеві організації, є опорою фінансування організацій на селі.

Ключову роль у місцевій організації на селі відіграє її лідер. Керівник сільської організації – дуже активна та ініціативна людина. Її типовий стиль роботи — взяти справу у свої руки та вжити необхідних дій самостійно, незалежно від підтримки інших людей чи установ. Сільський керівник є не лише рушійною силою діяльності, а й головним виконавцем. Часто він є представником місцевої влади, і завдяки своєму становищу в громаді має шанс достукатися до місцевих ЗМІ чи залучити бізнес до співпраці. Без його участі багато низових соціальних, соціальних, інтеграційних чи культурних заходів у певній громаді взагалі не відбулися б.