Хто, коли, як почне системну роботу із державотворення України ?
Хто, коли, як почне системну роботу із державотворення України ?
Чому ставлю
так питання?
Передісторія.
Я "бачив" руйнування сисисири в 1988-1990 роках і виникнення
"окремих держав". Працював інженером в ПКІК, підтримав в ті роки активні дії колег з утворення
громадських рухів і також став одним з активних. Створив з колегами осередок Товариства захисту української мови
в ПКІК, ініціював з Володею Сулимом групу в ПКІК для участі в Молодіжному житловому
комплексі "Каменяр" (8 осіб пішли на 1,5 роки на будову і отримали
житло за рахунок додаткових «лімітів» - не за рахунок «державної черги», разом
з колегами організував і приймав участь у вертепі для працівників ПКІК у ролі
жида, разом з колегами за участі Любомири Бойчишин провели вечір пам'яті Василя
Симоненка, організували різдвяну виставу для дітей ПКІК, я був представником
Геля на зборах в с.Мшані підчас його виборчого виступу, долучився до виборювання
відкриття храму Введення Пресвятої Богородиці для УГКЦ в 1990 році в с.Мшана, після
повернення з МЖК організував команду і очолив раду трудового колективу ПКІК,
був в Ланцюгу Єдності біля Золочева, як приватний підприємець підтримав
перерахуванням коштів на Перший Майдан.
Особистості
того часу, з котрими я мав справу в ті часи. Володимир Сулим, Ярослав Козак,
Михайло і Любомира Бойчишин, Ярослав Петришин, Богдан Бедрило, Анатолій
Микитишин, Ярослав Петрій, Любомир Кожан Богдан Луців та інші. Письменники, котрі допомагали творити осередок Товариства в ПКІК: Костів, Євген Дудар.
Антигореї
того часу: Поліканов - секретар парткому ПКІК (плазував перед верхами і гальмував
діяльність Товариства), Щелкаєв - секретар парткому "Конвеєра" (не давав дозволу на
використання актового залу для проведення зборів Товариства), Віктор -
начальник відділу технічної документації (заборонив анкетування у його відділі, де працювало 30-ти працівників).
Припинення
існування сисисири відбулось не на основі боротьби "республік" за незалежність, як
формальних елементів системи того утворення. Правда ще й
така, що утворення 1922 року не було легітимним, бо після «зібрання»
ініціаторів з республік 30 грудня 1922 року всі "республіки" повинні
були підтвердити документами республік участь в "союзі", але це
проігнорували більшовики, повідомивши про початок Сисисири без передбаченої
процедури підтвердження. До речі, цю практику "нелегітимності",
використала еРеФія в Раді Безпеки ООН, коли після розвалу «союзу» її
представник без повноважень (бо це була «нова держава») і без рішення ООН про прийняття «нової держави»
"сів" в те крісло, де сидів до цього представник сисисири. Маємо
тепер в Україні горе і біду через "халатність" демократії світу, бо
еРеФія блокувала всі рішення проти її терористичних дій, і дотепер цього не
виправляють. А існування з 1922 року сисисири, нелегітимної системи, породило
сталінізм, "соціалізм", "комуністичні принципи" і знищення
десятків мільйонів представників, в основному ЦВІТ НАЦІЇ, багатьох, багатьох
народів.
Тому маємо говорити про системну роботу, котрою мають зайнятись активні
українці, щоб відрізати "пуповину", котрою до сьогодні прив’язана Україна
до сисисири (еРеФія рахує себе цією системою і не дає розвиватись нашій окремій
Державі –застосувавши з 2014 року зброю і терор, особливо посиливши ці дії після
23 лютого 2022 року).
Говорити про
"відновлення", "перебудову", "реанімацію",
"повоєнне будівництво", "нові міста, села, будівлі та
інфраструктуру" треба тільки на основі системної побудови Державних
інституцій та Громадянських структур. Не можна
відновлювати те, що не було збудоване, бо в Україні живемо ще в старій совковій
системі.
Після 1991
року маємо МОДИФІКОВАНУ урисири, закони і положення не змінили системний уклад в багатьох напрямках. Немає
власників Держави:
"об'єднані територіальні громади", "міські ради" сформовані
"механічно" без Статутів, без переписування всіх активів; теж можна сказати і про
"верхню" владу та "кабінети" - всі структури створили собі
"легітимність" продовженням існування їхніх "аналогів" в
часи до 1991 року.
Цей
трагічний період (після 23 лютого2022 року) дав усвідомлення багатьом українцям в необхідності
бути громадянами, а не просто електоратом. Але немає ще формування громадянського руху, подібного до
часів 1988-1990 років, щоб на основі роботи "пліч-о-пліч" в
обговоренні, в суперечках, в аналітиці, в стратегії і в тактиці перейти до
створення кількох реальних Партій, а не "партійних проектів з ліцом",
створити по кілька
державнотворчих громадських організацій в кожній об'єднаній громаді для
підготовки стратегій та для контролю за бюджетом і чиновниками.
Надія на воїнів, котрі «прийдуть» і змінять Україну після вигнання кацапів
з нашої території, є нерезультативною. Державу творять депутати на основі
Стратегії та тактичних документів. А воїни-ветерани не створять підчас битв
Стратегію, щоб її втілювати після «повернення». Їхнім іменем та «прапором»
скористаються «партійні проекти», щоб продовжити сидіти в «кріслах» і
реалізовувати «схеми» - будуть показувати «плани відбудови» за гроші іноземних
партнерів і не будуть руйнувати стару совкову і корупційну систему «влади».
Є багато
спеціалістів різних спеціалізацій на даний час, котрі в той чи інший спосіб
"створили" себе в бізнесі. Вони мають хорошу освіту, в т.ч. і на
основі навчання в світових університетах. Мають практичний досвід ведення
успішного бізнесу, як в Україні, так і на міжнародному рівні.
Ці
спеціалісти протягом року, підчас захисту України від московитських терористів,
багато працюють над економічним блоком повоєнних дій в Україні. Нажаль, ці
напрацювання не мають розділу "державотворення", "партійна
система", "ідеологія" - це не їхні теми, а теми державників,
котрі б мали бути в партіях. А ПАРТІЙ немає. Тому не варто забувати що
всі економічні напрацювання будуть майже неуспішними для
Держави (дії цих спеціалістів будуть результативними для частини їхнього бізнесу,
котрий буде «під владою»). Потрібно,щоб напрацювання цих спеціалістів стали частиною Програми Партії, котра
прийде у ВРУ та поставить собі ціль реалізувати Програму БУДІВНИЦТВА
Української Держави на демократичних
принципах, а не «причісування» старої 32-річної «системи».
Громадянський рух дуже занедбаний. Весь час "захід" допомагає мешканцям території
України ставати Громадянами - допомагає грантами, особистими контактами
в багатьох сферах. Але
ефективність створення сильного Громадянського суспільства дуже мала. Так, маємо
досвід «на бетоні» і «майданів». Але ці акції не завершились формуванням
сильних громадянських структур. Ментальність мешканців України є такою, що ми гуртуємось
підчас забирання у нас свобод і розбігаємося «будувати свою хату»
пристосовуючись до реалій влади, не бажаючи йди у владу і небажаючи контролювати
владу поки вона не обмежує свободу.
Більшість
мешканців просто споглядають за діяльністю грантових програм, практично
ігноруючи свою участь в необхідних процесах формування стратегії та контролю за
виконанням на користь мешканців, Громад і Держави. Керівники грантових програм не стають чиновниками чи
депутатами, щоб реалізувати розроблені грантові проекти.
Суттєвим є
те, що не можна механічно переносити законодавство та норми поведінки з
"заходу" в Україну. Світ має напрацьовані системні Стратегії, достатньо
прозорі та досить однозначні методи ведення економіки та підприємництва; стабільно формує відносно
збалансовані бюджети своїх країн і
громад, чого немає в Україні. У нас не завершена реєстрація власності всіх рівнів, маса пільг та субсидій як для
мешканців, так і для "бізнесу". Немає СУДу, як основи захисту ОСОБИ і
власності.
За 32 роки
утворились КАСТИ взаємопов'язаних
сімей у захисті
свого майна і "бізнесу" від "держави" і "від
праведного ока громади". КАСТИ об’єднують більше мільйона
"сімей" "суддів", чиновників, податківців, митників,
міліції/поліції, СБУ, військових чинів, директорів державних та комунальних
установ, "ветеранів праці", "ветеранів енкаведе та кагебе ".
Вони впливають на формування «партійних проектів» для забезпечення своїми лобістами
місць у ВРУ та багатьох інституція Держави, і лобістами у місцевих органах
влади.
Враховуючи
"децентралізацію" - маємо досить багато "нових феодалів",
котрим мешканці не "перечать" у їхньому збагаченні через
"схеми" та й не дуже хочуть перечити, бо часто є
"коліщатками" в "схемі".
Українці віками не мали
довіри до "влади", бо жили під чужою рукою. Отримана
"українська" влада в 1991 році не стала державницькою (комуняки пристосували нову державу під себе, залишився у багатьох «кріслах»
і заборонивши через ст.15 Конституції України 1996 року займатись ІДЕОЛОГІЄЮ – бо
«не має бути єдиної ідеології»). Владі України всі 32 роки також не довіряють,
БІЛЬШ ТОГО, "влада" підтримує "небажання" любити владу, щоб кожен
займався "сам собою для виживання" і щоб не дивився на збагачення
"влади" за рахунок схем.
Маємо "суспільний договір": "Ми крадемо, але і ви
крадіть" - понад 50% економіки і тіні, що "вверху", так і
"внизу".
Хто, коли,
як почне будувати Державу Україну?
Є оновлена Партія «Народний Рух України» - поки-що організаційно і
фінансово слабка, щоб змогти стати парламентською партією.
Найбільш сильним є Порошенко, але є дуже багато запитань. НЕМАЄ у нього Програми
будівництва Держави, не вказує на ІДЕОЛОГІЮ і основоположні документи для
Державності.
Теперішні депутати ВРУ є сумішшю НЕПОЛІТИКІВ, а досить випадкових осіб,
котрим вдалося знайти для себе спосіб заробітку, але без розуміння
державницьких потреб Громадян. Вони сприймають Державу як ТОВ «Україна» - керує
правління, котре повинно отримати прибуток.
Є особи, котрих знаю з життя, котрі мають бажання будувати Державу.
Лідія Бойчишин
Юрій Зима
Теодор Дяків
Ігор Гурняк
Петро Маковський
Тарас Плахтій
Є особи, за котрими слідкую і бачу їхні хороші думки.
Олесь Доній
Тарас Чорновіл
Перелік частини спеціалістів
(час від часу читаю), дописи котрих є у ФБ, котрі виступають на різних форумах
в світі, котрі формують "відбудову" України. Але немає у них
поєднання з державними мужами (котрих також не видно).
|
Володимир Воробей |
|
|
роман шеремета |
|
|
Andrii Dligach |
|
|
Михайло Винницький |
|
|
Володимир Поперешнюк "Нова
Пошта" співвласник компанії |
|
|
Підлісний |
|
|
Княжицький |
|
|
Віктор Уколов, політтехнолог,
Європейська солідарність. |
|
|
Володимир Горбач, провідний аналітик,
Інститут Євроатлантичного співробітництва |
|
|
Портніков |
|
|
Валерій Чалий |
|
|
Vladyslav Rashkovan |
|
|
призма |
|
|
Олексій Хабатюк |
|
|
Михайло Гончар, Президент Центру
глобалістики “Стратегія ХХІ” |
|
|
Мирослав Маринович |
https://www.facebook.com/people/Мирослав-Маринович/100027678413721/ |
|
Тарас Плахтій |
|
|
Zinoviy Svereda |
|
|
Олександр Слобожан : Виконавчий директор
АМУ |
Коментарі
Дописати коментар