Родини Болотні дуже часто потерпали від релігійних війн - і дотепер попи ще "вооюють" проти українців

 В історії родин Болотні велику роль відіграє релігія. А в історії Галичини і України дуже часто вороги і загарбники наших земель використовували Церкву і Віру для нехристиянських дій, для захоплення територій, поневолення душ, для нищення українців. 

В 2022 році маємо "благословення" від кіріла на тероризм проти українців. Це зло на північному сході від нас, а не церква. Маємо знати, що воно є навіть більшим, ніж військова сила.  

Небезпечне Залісся не стільки атомним шантажем, а насамперед ОДУРМАНЕННЯМ всіх націй імперії через «православ’я», котрих стримає на колінах. Захиститися і вигнати загарбників ще можна, але черговий імператор тих територій знову і знову скористається «православ’ям», щоб знову і знову нищити людей.

Крім ліквідації самої імперії зла, з котрої повинні вийти всі поневолені нації і народності – за сприяння демократичного світу, РЕЛІГІЙНИЙ світ повинен ще й добитися знищення й попівської гегемонії, як всередині Залісся, так і відсікти можливості впливу нелегітимних попів у всьому світі.   

Цього року кіріл освячує кацапську зброю «іменем їхнього православ’я» для чергового нищення українців, але разом з тим нищить і представників поневолених націй, котрих кидає на війну про Демократії і Свободи. Немає нічого християнського в цій тварі.

Такі дії рашистської «церкви» (антилюдські, антигуманні, антихристиянські) закладені від початку її створення. Володарі-терористи шостої частини землі тримаються на тому, що через «приватизовану» релігійну структуру, в даний час - рпц, за допомогою церковного дурману забезпечують собі ВОЗВЕЛИЧЕННЯ своїх терористичних дій, як проти вільних націй поза Заліссям, так і проти тих, кого тримають в теперішній імперії – хваляться про «благоденствіє» понад 100 націй, але котрі фактично постійно стоять на колінах з опущеною головою перед імператором-карликом і попами.  

Ось приклад з історії про нехтування нормами церковної поведінки, котру підтримували на той час в світі, але не в Заліссі.

Був в 1433-1458 роках Митрополитом Київським і всієї Русі  Ісидор. 1436—1441 приймав участь у Флорентійському соборі, де він підписав акт об'єднання грецької і римської церков. 1441 р Митрополит Ісидор повернувся з Італії в Москву, перед ним несли латинський хрест. На першій літургії, яку проводив сам митрополит Ісидор у Успенському соборі Кремля, на єктеніях замість східних патріархів поминали папу Євгенія IV.

Митрополит ВИКОНУВАВ рішення Собору, котре бузо законним для мирян і влади. Але влада в Москві не бажала бути на боці ЦИВІЛІЗАЦІЇ – вони бажали ТРИМАТИ населення ЗАМКНЕНИМ, ВІДРІЗАНИМ від світу.  

Великий князь Василь II Темний виступив із викривальним словом. Він назвав Ісидора вовком-хижаком, лжепастирем, єретиком, згубником християнських душ і наказав ув'язнити його в Чудівський монастир.   

Потім скликав Собор ієрархів для розгляду Флорентійських соборних постанов. Вони були визнані супротивними Православному вченню, а Ісидор був проклятий як єретик. Було вирішено припинити служіння літругії з греками (яких відтепер і надалі вважали уніатами).

Після цього появилась загроза для Залісся опинитися в ізоляції від зовнішнього світу, адже насильно зупинили рішення Флорентійського собору. Щоб запобігти впадіння київської митрополії в єресь, у Москві уможливили Ісидорові втечу і він подався у Твер, а звідти через Литву дістався в Рим, де посів належне йому місце в раді кардиналів. Після втечі Ісидора Собор ієрархів обрав митрополитом Йону, що стало початком заснування автокефальної Московської митрополії.

В наступні віки історія повторювалась. Залісся вкрало собі назву держави, крало території. ВИКРАДАЄ дітей і матерів з України під виглядом «евакуації» і отримує «православне благословення».

Якщо світ не «повстане» проти попів, щоб створити їм ізоляцію, щоб допомогти мирянам отримати церковну свободу через співіснування з цивілізованою релігією, імперія зла буде і далі творити свої страшні справи.