Переписка у мережі в 2021 році про родини на сторінці «Болотня»
Maria Bagriak. Баба Марина (1910 р.н., з роду Лявер, з Подусова, чоловіком був Прусак
Прокіп, 1912 р.н. – троє синів: Василь 1934 р.н., Матвій 1935 р.н., Адам 1943
р.н.) була моєю сусідкою, жила через потік, вище від мене.Памятаю
її, і сина Василя, його дочку Зоряну, яка якийсь час жила тут , з Іванкою теж знайома,
бо і вона приїжджала до баби Марини і є, майже, моєю ровесницею. Сина баби Марини, Адама,трішки
пам'ятаю, він молодший, але помер скоріше від свого брата Василя.Так,що ця
родина була моїми сусідами.
Василь Прусак. Мій тато, Матвій, одним з перших
переїхав з Болотні в
Калуш, де швидко отримав квартиру та перевіз всю родину і я вже 1963 році там
пішов школу. Ми приїжджали в Болотню до
баби Марини,
деколи ночували. Я ходив з хати по короткій крутій вуличці вниз по воду -
біля потоку, там було джерело на рівні землі.
Maria Bagriak. Не знайома з Вами (з
Прусаком Василем, 1956 р.н.),
але по воду до цієї криниці іноді ходжу й зараз,коли нема електрики , і я у
відпустці. Моя хатинка -
через потік направо, онуки дуже люблять її, 
а менша завжди запитує чи це її
хата. Підтримую її, і
дочці наказую, що має робити, щоб я могла завжди туди повернутися, бо кращого
місця в світі немає, і про інше не мрію, лише про хатинку де народилася і
виросла, де є потічок і садок, і городець маленький,на якому не перетруджуся, лише з
величезним задоволенням на ньому працюватиму,...як дасть Господь...мрії, мрії …
Леся Бакай Сендрій Я
пам'ятаю твою родину (Прусака Василя). Я була на твоєму весіллі у Мшані (1982 рік). Баба Павлівна (1898
р.н. з родини Євстахія Добровольського,
чоловіком був Григорій Іванишин/Гринько-дерев’яний – інвалід австрійської війни,
протез ноги, паралізована рука, на голові пластина, шестеро дітей) жила по сусідстві з моєю бабою Колич Ганею.
Не далеко церкви. А родина Прусака жили недалеко біля мене влугах. Я пам'ятаю
всіх твоїх вуйків (Стах, Іван, Теодор/Федь, Онуфрій/Воніхрейко). Була на похороні твого тата (Прусака Матвія, 1935-1979
р.). і Миросі (сестра,
1967-1984 р.). Ви
жили у Львові вул.Садовій (буд.22, кВ.19/3 –оформлена
на Прусака Віталія, котрий виїхав з дружиною у США по Зеленій картці в 1922 р.). Є ще брат Григорій (Прусак Григорій 1959-2013).
Vasyl Prusak. Грицько помер від раку 8 років тому (в 2013 р). А 2 березня
цього року (2021). померла мама, у віці 85
років (Марія, 1935 р.н., донька Павліни Іванишин). Це підштовхнуло мене дещо описати про
родину. Хоча б дистанційно я знову в Болотні "буваю", спогади дають
позитив, котрого так мало зараз навкруги. Мені йде 66-й рік (2021), але при спогадах я стаю молодшим і певні години залишаюсь
таким, поки згадую і пишу. Мшанську хатину продали, живу у Львові, на
Левандівці з Олею (1960 р.н., з роду Панчук
Софії та Володимира, з с.Мшана, шлюб взяли в 1982 р підпільно – священник УГКЦ у
Мшані), вдвох. Діти (Тарас 1983 р.н.,
Олена 1990 р.н.) з внуками (Софія 2005 р.н.
Тарасова, Максим 2016 р.н. і Дем’ян 2022 р.н. в Олена) окремо
від нас.
В
Болотні, розпочалося моє життя в 1956 році. Тихеньке невелике село на східному
краю Львівської області. Не близьке до районного центру, Перемишлян. Понад 17
кілометрів недоглянутої дороги, особливо після Брюхович через Іванівку. В
Болотню можна було доїхати автобусом Львів-Бережани. Через погану дорогу
маршрут відмінили. Є автобуси з Перемишлян і часом зі Львова через Болотню до
Подусільної. Відсутність хорошого сполучення дає «спокій» довкіллю, але
мешканці села змушені шукати собі роботу, а часом і проживання, в інших місцях.
В
пам'яті тримаю картину початку села. Болотня розміщується в вузькій долині. З
лівої і з правої сторони від основної дороги, височать «гори». Стоячи на вході
до села, перед ставом, відкриваються хати і стайні, сади, городи та
розгалуження вулиць, вид на «гори». Права гора називається «Михалева», не знаю
назви лівої «гори». Ліва гора знаходиться за церквою і цвинтаром. Центральна
дорога, котру називали гостинець, прямує через село до виїзду на Подусільну,
Нараїв і Бережани.
Батьки
приїжджали в Болотню з нами, з дітьми, до баби Марини Прусак і діда Прокопа
Прусака. Дідо і баба проживали в хаті біля потічка. Треба було перейти з
гостинця на паралельну вулицю, ближчу до Михалевої. Пройти біля
склепу-кооперативи і клубу. А далі треба перейти у вулицю, котра фактично була
вузенькою доріжкою та опускалася до потоку (річка Болотнянка). По цій дорозі,
повз бабину хату, гнали на пасовисько корів, кіз, гусей, качок на Рудку .
Доріжка була, як корито. Вузький низ і півтора метрові боки у висоту. Пізніше,
коли приїжджали до баби автомобілем, то авто практично їхало боковими стінами.
В селі ми відвідували родину. Ці приїзди часто відбувались на празник, на
літнього Миколая. Були запрошення на весілля або на сумні події, на похорони.
Справа
від дороги, котрою в дитинстві я йшов з братом Грицьком і батьками з «Кривулі»
(Брюховичі) до Болотні, спочатку могли бачити став. Це ознака початку села і
завершення пішого переходу. Кілька разів на рік ми приїжджали в Болотню. На
Кривулі ми виходили з автобуса, переважно Рогатин-Перемишляни або
Івано-Франківськ-Львів і йшли пішки через Іванівку в Болотню.
Це
вже в теперішньому часі, маючи нові технічні можливості, мешканці села надали
можливість дистанційно, в комп’ютері чи на мобільному телефоні, подивитися на
Болотню з висоти птахів – зробили огляд села за допомогою дрона.
«Я
люблю село Болотня»
Галина
Демків.З
лівої сторони є невелика гора Винна у вигляді сходинок, а далі простягається
гора Підлісок і є ще одна особливість цих гір. Навесні Михайлева вкривається
цвітом сон-трави, а Підлісок- горицвітом. Оля
Боренько.Галя
ти молодець все знаєш ти хороший вчитель
Оксана
Гаврада. З
великим задоволенням прочитала Вашу розповідь.І я люблю ваше село. Ми ходили до
школи. Золоті
були часи...
Ольга
Кухар. Гарні
спогади про школу і таких гарних в чителів і однокласників 1983-1984 р.н.
Мирослава
Дацишин. Щиро
дякую за спогади про село,хоч я часто буваю в селі «Я люблю село Болотня»
Maria
Tsorokh. Чудова
розповідь. І я долала цю відстань пішки з Кривулі в Подусільну!
Болотню люблю,
бо маю багато родини там (моя мама походить з Товарищів).
Ольга
Стрельнікова. Я
тоже люблю це село тут проходило моє дитинство я завжди їхала до своєї бабусі і
до моєї дорогої мені родини які і досі там проживають яких я сильно люблю дякую
вам що так гарно описали про село Болотня це найкраща згадка мого дитинства дяк
Вам.
Степан
Шніцар. Мій
тато, Ростик Шніцар, уродженець с.Болотня 1.03.1945 року, часто розповідав, що
нашу хату спалили енкаведисти, а на другий день він народився. Бачу
підтвердження цього факту від автора допису, пана Василя. А сотенний "Меч" - то був
татів стрико Олекса Шніцар. «Меч»:
1) Шніцер Олексій;
Ніла
Бакай. Як
приємно читати про рідне село, це край де проходило наше дитинство і життя. Я
дуже люблю рідну БОЛОТНЮ !!!
Юлія
Синякова. ...гарно
написано.. Гора
ліворуч ( якщо стояти перед ставом лицем до села)- ВинногОра... Дорога
з Кривулі додому..- 7 км ( 1,5години хотьби)... багато раз доводилось у різні
пори року долати цей шлях... Усе приємні спогади...
Марія
Гулай. В
Болотні 9-10елас. Пішки зі школи додому в Подусільну або від липи додому нераз. Давно
а ніби вчора...
Ольга
Вакарашу Добровольська.І я люблю мою
рідну БОЛОТНЮ!Моя земля,де я прийшла на світ в 1949 році. Мій
наймиліший маленький рай, в
спогадах мій сад, моя
криниця, моє
солодке дитинство і невисока гора вся в горицвіті (Парасина) і там моє серце! Де
вродився,там знадобився!
Галина
Гулька. Ця
гора що ліворуч Каньовска там моє дитинство всі Івана,
Петра,
свята справляли дуже було весело і нас багато,
так відзивайтесь хто був є що згадати.
Любов
Косьєва. Нудьгую
за рідними Товарищами згадую як корови пасли , в поле толокою . А зимою на
санках з гори , як було весело на Різдвяні свята
, спогади не покидають.
Любов
Тєльнова-Бакай. Заросли
Товарищі. Гори сповзли. Не ті , що були.Річка висохла.
Галина
Демків. Перше
прізвище Гупало Катерина, це рідна сестра мого діда Гупало Федора, така родина
була тільки одна селі , бабуся походить із родини Мельник Олексія (Бабуся
Мельник Софія- в селі казали Зоська), але таких прізвищ в нас багато,
Любов
Косьєва до Галина Демків написала: Гупало
Катерина моя бабця .Твого діда сестра
Наталя
Крикун. Катерина
Гупало моя баба, заміжня була за Мельник Федором.
Mykola
Potovskyi. Також
зустрів у списку сестру одно діда і сестру другого діда! Цікавий документ!
Дякую, вам пане Василю! Діліться і надалі цікавою інформацією!
Валентина Кравченко. Так писала моя бабуся Анна. Валентина Кравченко До кого можна звернутися? Хочу знати прізвище свого діда. Мій тато з Болотні
Коментарі
Дописати коментар