Багато згадок і запитань про «Вікнину» в Болотні

 Дуже багато цікавого містять в собі назви місць в Болотні. Про різні назву пишуть відвідувачі сторінки Болотня, згадуючи про минулі і теперішні часи.  

Василь Лаба поставив фото-запитання - що це?

Оля Рогів написала: «Якби не виставила Юля фото з підписом, я б не впізнала, все дуже видозмінилося». «… особливо відзначила в своїй пам'яті Вікнину, бабуся розповідала ,що там затонула церква і б'є джерело вічно холодної і святої води, ми дійсно спостерігали в свій час биття з під землі цієї криштально чистої води».

Марія Павлюк відповіла для Оля Рогів: «Оля пам'ятаєш як ми там корову пасли?».

Ольга Вакарашу Добровольська дописала: «То була велика Вікнина, а ще й Свята, бо колись, рано-ранесенько на Йордан, там святили воду.Набирали і приносили в кожну хату: на здоров'я, на радість, на добро».

Галочка Процик: «Я також впізнала Вікнину. Я ходила біля неї до бабусі на Рутку. До Процик Катерини і дідуся Михайла».

Іра Матвіїв: «То що було колись і зараз то велика різиця але дякую тим людям,що загородили».

Volodymyr Vyshnevetskyy: «На цьому місці велика трясовина , моя бабуся Вишневецька Анна, мені розказувала , що там під воду пішла церква. Так розказувала їй її бабуся».

Анна Бежук: «Я думаю, що це залишок від великої Вікнини. Коли я була ще малою, пасла корову на Маленьких ( так називалося пасовисько) Вікнина складалася з двох великих криниць. Кілька років тому бачила два маленьких, зарослих джерела. Занепадає село і все в ньому».

Юлія Синякова згадала про місце Вікнини: «коло мене називають пасовиська, капустяники де колись за колгоспу садили капусту, а Маленьки коло Вікнини то поле», « … як на вікнині, вода джерельна і дуже чиста.Була».

Ось що про назву «ВІКНИНА» пише мережеве джерело знань.

Озе́рця «Вікни́ни» — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення в Україні.

І таких місць є трохи в різних областях.

Навіть село отримало назву від цього терміну. Село Вікно, розташоване на території Гримайлівської селищної громади Тернопільської області. Там Вікнина виглядає так.

Є села, котрі «тримають» в своїй назві «Вікнину».

Малі́ Вікни́ни — село в Україні, Вишнівецької селищної громади Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Самець, в центрі району.

Вели́кі Вікни́ни —село в Україні, у Вишнівецькій селищній громаді Кременецького району Тернопільської області.

Ві́книни — село Білогірського району Хмельницької області. Розташоване на невеличкій річці Бензюрівка (14 км), лівій притоці Горині. В минулому по долині коло села було декілька великих джерел — безодней, які в народі на місцевому діалекті почали називати підземними вікнами або вікнинами. Поблизу одного такого джерела — водяного вікна, яке на сьогодні називається «Самсоновим» і заснувалось с. Вікнини. Проте питання про часи заснування села Вікнини, яке б ґрунтувалось на певних історичних документах, до цього часу залишається чітко не з'ясованим. 

Ві́книна — село в Гайворонській громаді Голованівського району Кіровоградської області України.

Ну і звісно, є Джерело «Вікнина» — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення. Розташована на території Сокирянської сільської ради Гайсинського району Вінницької області. Охороняється цінне стародавнє джерело ґрунтової води, яке існує понад 300 років, вода містить у собі гази та живить струмок, який впадає в р. Удич. Джерело «Вікнина», Джерело «Лісове», Джерело «Задвірне», Джерело «Кришталеве» — гідрологічні пам'ятки природи місцевого значення.

Вода – без неї не може бути Вікнини, тож, далі ця вода йде в річки, жеякі х них мають такіж назви.

Вікни́на, Викни́ни — річка в Балаклійському районі Харківської області. Ліва притока Чепеля (басейн Сіверського Дінця).

Вікнина — річка в Україні, в Підволочиському районі Тернопільської області, права притока Збруча (басейн Дністра). Бере початок на південний захід від села Іванівки в урочищі Підкругляк. Тече переважно на південний схід через село Турівку і в селі Фащівка впадає у річку Збруч, ліву притоку Дністра. 49°23′07″ пн. ш. 26°13′46″ сх. д.

Вікниця (О́книця, молд./рум. Ocniţa, рос. Окница) — річка в Україні (в межах Тульчинсьського району Вінницької області) і Молдові (Придністровській Молдавській Республіці). Ліва притока Дністра (басейн Чорного моря). Назва річки походить від слів «вікниця», «вікнина». Так називають плеса води серед заростів осоки, що не замерзають узимку.

Ну і легенди, без них неможливо сприймати Вікнини.

Пан Глушко, який володів селом Глушкі́в — село в Україні, у Городенківській міській громаді Коломийського району Івано-Франківської області. Одного разу, об'їжджаючи поля, пан з бричкою утопився у «Вікнині», бо коні чогось злякалися.

Вікнина надихнула поета на збірку віршів.

Книга Володимира Яковича Бровченка побачила світ у 2005 році. Це спогади поета «Вікнина», що охоплюють період від 30-х років минулого століття до початку XXI.

Вертаючись до Болотні.

Василь Лаба відповів для Анна Бежук: «Так, Ви впізнали. Ця світлина буде в книжці, бо пам'ять про Вікнину у Болотні триває вже 1000 років».