Родини Болотні через призму років і церкву
Болотня – це село, де мені судилося прийти на світ в родині Іванишин Марії і Прусака Матвія, котрого кликали Місько. Дивлячись на родинні гілки бачу, що ми пов’язані з сусідніми селами: з Подусова походить татова мама – Лявер Марина, котра отримала в Болотні прізвище Прусак від Прокопа Матвійовича. В Янчині моїй мамі «допомогли» почути перший мій голос. З Янчина походить жінка татового брата, Василя Прусака. В Бачеві та в Подусільній жили багато родичів різних гілок. Баран Дмитро 1912-1969 з Подусільної, споріднений з Потовськими і Добровольськими 1912-1969. Гарапчук Параскевія ….+1956 Подусільна. Потовські Михайло, Микола, Іван та Михайло - Бачів. Добровольська Марія і Василь Якимишин - Янчин.
Ще є поєднання наших родин з римо-католицькою парафією в селі Фірлеїв, котре з 1946 року перейменовано - Липівка. До цієї парафії бережанського деканату відносилися 13 сіл, серед них: Бачів, Болотня, Подусільна.
За давністю літ Болотня має значну «перевагу» від інших
сіл через археологію. Найдавніші дані про Болотню стосуються початку І ст. н.е.
Визначено це на основі розкопування-дослідження могильника. Завдання на
розкопки виникло не в науковців, а через будівельні роботи. Спочатку на місці фундамента для ферми, а потім водогону розкопали могили.
До цієї події напевно мав відношення і мій дідо, Прусак Прокіп
Матвійович, 1913 р.н., котрий певний час працював завфермою в колгоспі в
Болотні, таку згадку маю. В 1950 році совєти започаткували колгосп, а розкопки розпочались
1953 року.
Є знайдені та детально описані поховання дуже давніх
могил на місці розкопок в Болотні. Нажаль не збереглося прізвищ чи імен
похованих. Але визначено тип культури поховань.
У
1953—1955 роках в с. Болотня (урочище Оселище) експедицією Львівського
історичного музею під керівництвом Свєшнікова І. К. було виявлено
могильник липицької культури (1 ст. н.е.). Потім дослідження проводив В.Цигилик в 1977, 1985–86,
1992 рр.
Відкрито 78 поховань, 64 з них – це перепалені кістки в глиняних урнах або
просто в ямках. Урочище
Оселища. 24 тілопальні поховання, 2 тілопокладення. Повністю
вивченим є липицький могильник в Болотні.
СЛОБОДЯН Тетяна Іванівна опублікувала в 2018 р. дисертацію
на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук (доктора філософії) за
спеціальністю 07.00.04 – археологія. – Інститут археології НАН України, «Поховальний
обряд населення Східнокарпатського регіону в ранньоримський час». В цій роботі частково чи повністю, опрацьовано
археологічні колекції із розкопок могильників Болотня. Класифіковано, що в
Болотні - дакійські поховання, проживало германське
(пшеворське)
населення.
Могильник поблизу с.
Болотня відкритий випадково у 1953 р. при копанні траншей під фундаменти
колгоспної ферми. було
розкопано площу в 57 кв.м. Ще одне тілопальне поховання було виявлене у 1976 р.
під час прокладання водогону. Роботи продовжувались у 1985, 1986 та
1992 рр. Загальна площа розкопів становить 1540
кв.м.
Наші родини, котрі жили в Болотні, Бачеві, Янчині,
Подусові і в Подусільній не тільки працювали для утримування своєї сім’ї, але й мали
можливість дякувати Богові за його ласки. Один з документів, котрий свідчить
про давність молитов, це «Недатований реєстр духовенства, церков і монастирів
Львівської єпархії за владицтва Йосифа Шумлянського».
Львівська єпархія. Йосиф (Іва́н) Шумлянський. 1667-1708 владичив.
Реєстр катедрика Львівської єпархії 1708 р. Далі - витяги.
Згадуються назви церков.
Намісництво Львівське. Церква Катедральна Львівська
Святого Великомученика Христового Георгія Монастир.
Подусів належав до
Намісництва Дунаєвське. Церква Святого Симеона Стовпника.
До Намісництва
Рогатинське належали:
Янчин - церква Святої Мучениці Параскевії;
Болотня - церква Святого Миколая;
Подусільна – церква Святих П’ятниць;
Бачів - церкв Богоявлення Христового.
Додаткова назва реєстрів - Реєстр катедратика (куничого). Реєстри укладалися у вигляді
списку парафіяльного духовенства та належних йому бенефіціїв церков і
монастирів, для фіксацгі надходження до єпископської каси щорічного церковного
податку куничого (катедратика). Згідно
з канонічним правом, катедратик був символом підлеглости місцевому ієрархові
духовенства в межах його єпархії, а факт сплати куничого в тогочасних
ментальних категоріях означав визнання парохами й братствами влади та
юрисдикції свого владики
У Львівській єпархгі реєстри катедратика запроваджено за
часів владицтва Йосифа Шумлянського (1667—1708) у рамках низки
пастирсько-адміністративних реформ. Одною з причин появи таких книг фіскального
характеру в єпископській канцелярії св. Юра була необхідність дієвішого
контролю за процедурою встановлення такси катедратика для кожного з парохів,
його збором намісниками та надходженням до єпископської каси.
Єпархія тоді поділялась на 39 намісництв, у яких
було 1496 церков.
Кожен з переліків парохів окремих намісництв починається
із заголовка (назви намісництва), після чого в певній послідовності йдуть
катедральні церкви, які були звільнені від сплати катедратика, а вже після них
ті парафії, котрі віддавали до єпископської каси катедратик („Duchowni, do oddania Stołowego należące“).
Йо́сиф (Іва́н) Шумля́нський гербу Корчак (1643/1644[1] — 27 липня (або червня чи серпня) 1708, Львів[2]) — український церковний діяч, православний, а згодом унійний єпископ Львівський.
https://libraria.ua/numbers/1293/103888/?PageNumber=543&ArticleId=3482474&Search=парох%20галичина
Одиниці виміру «за польщі»
1 морг = 0,5755
га
1 корець збіжжя = 122,9984 літра
1 цетнар сіна = 40,55 кг
1 сажень дерева
= біля 4 м3
1 злотий ринський
= 60 крейцарів = 4 польських злотих
1 крейцар = 2
польських гроша
1 шеляг = 1/3
польського гроша http://www.miasta-galicji.pl/assets/materialy/Tom_41_sz.pdf
Родини не можуть мати продовження без церкви: охрещення, перше
причастя, шлюб, похорон. То ж далі буде описано дані, знайдені у відкритих
джерелах про парохів сіл, церкви …
Моя родина пов'язана з Перемишлянами, Погиблиці. Заплатинська Ольга була жінкою Івана Іванишина (від Григорія Іванишина та Павліни з роду Добровольського Євстахія). Є дані про землі - Перемишляни границі земель. Василь Заплатинський мав землю на Залипю, на Поповім. Galicyjskie miasta i miasteczka http://www.miasta-galicji.pl/assets/materialy/Tom_41_sz.pdf
Опис розмістив Василь Прусак, 1956 р.н. в Болотні, син Марії Іванишин з роду Добровольських та Матвія Прусака з роду Марини Лявер з Подусова.
Коментарі
Дописати коментар