День і місяць ошадности - могуча в економічнім змислі національна позиція
На економічні теми. На передодні свята ощадности.
«Діло». 26 жовтня 1928 р.
Вже в найближчих днях мають в по степенній черзі розпочатися як у Львові, таж і в повітових містах, а накінець і в ваших сільських громадах пропагандові обходи „Дня і місяця ошадности». Відповідно до ширини й поваги нашого кооперативного руху та величезних завдань, практично ще незаторкнених, які прийшла вже давно пора поставити в його розвиткову програму, треба всім вдумливим, на національний інтерес чутким, а в першій мірі особисто звязаним з нашим прилюдним життям доложити всіх зусиль, щоби користь з тих свят була наскрізь позитивна. А це вповні можливо.
Що правда, згадані свята
вийшли з огляду на внутрішній пієтизм і деякий зовнішній .розмах зовсім добре
вже в минулім році, навіть слід це признати краще, ніж згори можна було надіятися. В цілім краю пораз перший
виявилося велике
заінтересування для справи, заповідався рух, якого значіння для нашого
економічного розвитку просто кольосальне. Все те діялося минулої осени. Але нечайно прийшла велика виборча
кампанія до варшавського сейму, що затягнулася па цілі місяці. Вона мимохіть
виявила неодин жахливий
образ у системі нашого внутрішнього
організаційного життя, вона й відвернула увагу всього нашого громадянства в
інший бік. Таким робом пропагандова
акція відразу спаражувалася,
а започаткований рух лишився покищо невикористаний.
Але
сьогодні, напередодні другої з черги серії святкувань всенародньої „ошадности",
вже нікому тямучому не можна злегковажити наших найживотніших, найбільш пекучих
суспільних, культурних, господарських, а тому найвищих національних
закликів дня, звязаних з тими обходами. Вистане кожному з нас привести собі на
увагу, що від успішної пропаганди масових ошадностей, складаних у своїх
економічних установах, шо-тільки починається систематична та стихійна, зовні
може й незамітна мобілізація рідного капіталу - новочасна раціональна
організація народу. При наших ембріональних щодо скалі життя відносинах стоять
просто неймовірні перспективи внутрішнього національного розмаху, оскільки до
наміченого діла поставляться з належним «розумінням та непохитним переняттям не
тільки всі кооператори, але й ширший загал української інтелігенції.
Було б
без сумніву на часі розкривати також всілякі можливі моменти, що в більшій або
меншій мірі стоять на перешкоді розвиненню на велику, всенародну скалю преважної
фінансової пропаганди, щоби кріпко й па цілий ріст поставити наше
кооперативне життя. А ще нам
потрібний масовий настрій, відповідно спрямований. Бо наш навіть дуже діяльний загал заправлений до
твердої та сірої буденщини так, що просто відвик чи зовсім іще не навик до
ставлення кращих гороскопів не тільки для себе особисто, але й для цілої нації.
Наше сучасне, особливо старше покоління вже навіть не в силі зрозуміти власної
історичної геройської ролі, котрої суть лежить саме в матеріальних і життєвих
обмеженнях нашого часу. Тому її своєрідна світоглядова безпротенсіональність, коли не затурканість,
осолоджувана вряди-годи мінорним гумором, мабуть виключає зрозуміння того, як
недалеко від нас, як просто під рукою стоїть нам могуча в економічнім змислі
національна позиція. Ця позиція на ціле небо перевищує теперішній стан наших
досягнень.
Але народові конечно потрібно передо всім
хотіти цю позицію займити. Обовязком інтелігенції тут співділати.
Співділати можна сміло і навіть з ентузіязмом, бо нема другої царини, на
якій незначна робота моґла б бути поплатніша для цілої нашої батьківщини.
Чимало інших рефлексій тиснеться під перо, але
може краще буде пізніше, при дальшій нагоді, їх висказати. Тимчасом надіймося, що
святкування самопошани праці рідних, українських мас, під кличем організації ощадностей, відбудеться в цім році не в сотках, але в тисячках наших сіл та що з проповідниць усіх церков, зпонад
відчитових і викладових столів усіх шкіл, читалень, кооператив і всяких інших товариських згуртувань залунає
і понесеться кріпкий, бременний у відрадні наслідки голос до міліонів живих
земляків, голос практичного освідомлення, що до гаразду й волі дійдемо тільки
шляхом ощадности і праці.
Ю. Гірняк.
Коментарі
Дописати коментар