ЯК РОЗБУДОВУЄТЬСЯ НАШ Е СЕЛО В КРАЮ лист з Болотні в ЗДА 1931 року

 

Громадянин Дмитро Дубрівний з Дітройт одержав з села Болотня, почта Янчин, повіт Перемишляни письмо, з якого видно, як то нарід, не зважаючи на важкі обставини піднімаеться і зростає  в силу. Читаємо там таке: «Буває, що спека спалить молоде збіжжя, й воно пере часом зівяне й не дасть зерна. Але буває, що коли вже втрачено надію, несподівано впаде дощ і збіжжя зазеленіє, колос наливається.

Ось таке було й в нас. По програній українсько-польській війні люди спершу опустили руки. Здавалося, що вже нам прийшов конець .

Але Ви, Браття з Америки, не забули за нас. На наші села посипалися Ваші щедрі датки. Ви додали нашим людям отухи і от як гриби по дощі почали виростати за Вашою поміччю по наших селах кооперативи, Соколи, Луги, Читальні, Народні Доми і т. д. І можна що вже тепер майже нема такого глухого кутка, де не було якоїсь народньоі інституції, яка не навчала би нарід просвіти і охороняла перед визиском.

В нас нараховують, що американські Українці побудували по наших селах 600 Народних Домів, але їх є поправді більше.

От і в нас у Болотні є читальня, Луг, коператива, кооперативна молочарня і кружок „Рідної ` Школи".

Але скільки то труду коштувало, заки ми це все поставили!

Початќи були дуже важкі. Як ми закладали в 1925 р. коперативу , то треба було нести перший товар з міста на плечах, бо не було за що заплатити фіри . З нас тоді вороги сміялися. А в той найгірший час прийшло від Вас, Дорогі Краяни, $41. Невелика то сума, але вона була для нас великою допомогою, отим дощем, що заповів добре жниво . З того мaлoro початку ми дійшли до того, що майно кооперативи виносить тепер $1,500.

У вересні 1930 р. взялися ми до будови Народного Дому, в якім хочемо примістити всі наші товариства , мати там магазин на товари і велику галю на вистави, віча й ріжні святочні збори.

Будову мали скінчити власними силами. Заложили цегольню, випалили цеглу і стали громадою до роботи. Будова росла скоро і вже підвели її під дах.

Та посипалиса на нас ріжні нещастя, гірші від тих, що їх доводилося переживати нашому народови за татарських часів.

Ви про це все знаєте, тому не подивуєтеся, що треба було роботу припинити. Село збідніло, люди побиті, кооперативи ограблені.

Та тепер уже инші часи. Вже тепер духа народньог о нікому не зломити. Дух у нас мимо тих нещасть бодрий. Нарід лічить рани і береться дальше до роботи. Так є по всіх наших селах, таке є і в нашім селі.

Та за цент тепер у нас дуже важко. Таки не можна його ніяк роздобути. Треба грошей на дах і викінчення дому. Ми певні, що Ви, Дорогі Браття, нам у тім допоможете й вишлете свої датки до кооперативи „Нива". Про ті збірки давайте нам знати, і подайте нам імена жертводавців, щоби їх вписати до пропамятної книги.

Посилаємо Вам знимку, щоби Ви бачили, як виглядає наша національна твердиня, та скільки треба на її викінчення».

Хто хоче побачити ту знимку хай пише на адресу:

D. Dubriwnyj

3161 GUbert St., Detroit, Mich

«Свобода», №79, 6 квітня 1931, Джерси Ситі. Урядовий орган запомогової організації Український Народний Союз в Злучених Державах Америки

http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1931/Svoboda-1931-079.pdf#search="янчин"